Вступ
Нещодавні надзвичайні ситуації у сфері охорони здоров’я в Європейському регіоні
продемонстрували важливість комунікації щодо ризиків та взаємодії з громадськістю
(RCCE), як одного з основних втручань у сфері охорони здоров’я, які сприяють
ефективному реагуванню на надзвичайні ситуації. Комунікація щодо ризиків та
взаємодія з громадськістю є ключовим інструментом, який органи влади у сфері
охорони здоров’я можуть використовувати, щоб допомогти групам ризику або
постраждалим спільнотам ухвалювати обґрунтовані рішення щодо захисту свого
здоров’я, особливо за відсутності вакцини та ефективних ліків. RCCE дозволяє досягати
результатів у всіх основних сферах реагування — від лабораторного тестування,
відстеження контактів та ізоляції до лікування та профілактики і захисту, оскільки
підтримка з боку постраждалих спільнот має вирішальне значення для успішності всіх
цих заходів.
Сфера застосування та цільова аудиторія
Цей документ призначений для органів влади у сфері охорони здоров’я, які займаються
питаннями RCCE у контексті поточного спалаху мавпячої віспи у Європі. У ньому
наведені рекомендації стосовно підходів до комунікації щодо ризиків та взаємодії з
населенням із урахуванням епідеміології та контексту спалаху, рекомендованих
профілактичних заходів, а також сприйняття і моделей поведінки людей.
Складність спалаху мавпячої віспи та її контексту в Європі вимагають комплексного
реагування, що поєднує комунікацію щодо ризиків зі стратегіями взаємодії з
громадськістю, які дозволять співпрацювати з різними аудиторіями з урахуванням
наявного для них ризику інфікування. Це передбачає забезпечення своєчасних і
узгоджених інформації й рекомендацій щодо охорони здоров’я для населення загалом із
використанням при цьому більш прямих каналів для двосторонньої комунікації з
особами, які належать до групи високого ризику.
ТЕХНІЧНИЙ ЗВІТ Тимчасові рекомендації стосовно комунікації щодо ризиків та взаємодії з
громадськістю в контексті спалаху мавпячої віспи у Європі, 2022 рік
Аналіз ситуації
Спалах мавпячої віспи у Європі
Із 13 травня 2022 року країни Європейського регіону ВООЗ — регіону, який не є
ендемічним для вірусу мавпячої віспи — у тому числі держави-члени Європейського
Союзу/Європейського економічного простору (ЄС/ЄЕП), почали повідомляти про
численні випадки мавпячої віспи. Наразі тривають епідеміологічні розслідування.
Випадки, зареєстровані в Європейському регіоні, видаються нетиповими з декількох
причин:
• В усіх зареєстрованих випадках, крім одного, відсутня відповідна історія подорожей
до ендемічних для мавпячої віспи регіонів, напр. Західної чи Центральної Африки.
• Більшість початкових випадків були виявлені в службах охорони сексуального
здоров’я у чоловіків, які практикують секс із чоловіками (ЧСЧ), хоча передавання
захворювання спостерігається також і за межами цієї групи.
• Географічна розповсюдженість інфікування в Європі та за її межами, а також
наявність багатьох не пов’язаних між собою випадків, свідчить про те, що
передавання інфекції могло тривати, залишаючись непоміченим, деякий час.
• У більшості зареєстрованих випадків симптоми включають локалізований висип,
особливо навколо статевих органів та ануса, та асоційовану регіонарну
лімфаденопатію.
Перспектива комунікації щодо ризиків та взаємодії з громадськістю
Особливості спалаху мавпячої віспи у Європі створюють досить складні умови для RCCE,
які включають декілька ключових компонентів:
• Основна постраждала група населення. Оскільки більшість випадків, повідомлених
на сьогоднішній день, стосуються ЧСЧ, існує ризик стигматизації. Це слід належним
чином враховувати в усіх заходах із RCCE, особливо з урахуванням того, що саме
відповідальна поведінка, пов’язана зі зверненням за медичною допомогою у цій
групі, може породжувати упередження. При цьому, слід пам’ятати, що зосередження
RCCE виключно на найбільш постраждалих групах населення, може призводити до
того, що інші особи, які мають більший ризик контакту або тяжкого перебігу
захворювання (наприклад, медичні працівники, особи, що надають секс-послуги за
винагороду, члени домогосподарств хворих та люди з ослабленим імунітетом,
вагітні жінки та маленькі діти), можуть залишитися поза увагою.
• Невизначеність. Існує багато невідомих аспектів хвороби на цьому ранньому етапі
спалаху. Початкові ознаки, про які повідомлялося в Європі, відрізняються від
попередніх спалахів мавпячої віспи, що відбувалися в інших регіонах (напр., Африці).
Це стосується симптомів (здебільшого повідомляється про висипання на статевих
органах і навколо ануса), шляхів передавання (здебільшого повідомляється про
передавання під час статевого контакту «шкіра до шкіри») та уражених груп
населення (здебільшого це ЧСЧ). Для цілей RCCE важливо визнавати швидкий
розвиток спалаху та поточний брак знань (зокрема, щодо того, чи присутній здатний
до реплікації вірус у спермі та вагінальних рідинах) та адаптувати початкові
стратегії профілактики мірою розширення доступних наукових даних.
• Масові зібрання. З наближенням літа та послабленням обмежень, пов’язаних із
COVID-19, на найближчі місяці в багатьох європейських країнах планується багато
фестивалів та заходів (включаючи прайди), на яких збиратиметься велика кількість
людей. Такі заходи створюватимуть середовище, яке може прискорити передавання
інфекції. Втім, такі заходи можна використовувати і як можливість для проведення
• Послаблення заходів у сфері громадського здоров’я, пов’язаних із COVID-19. Після
двох років активного інформування представниками сфери охорони здоров’я щодо
заходів із захисту, а також щодо зміни та адаптації поведінки для стримування
поширення COVID-19, у більшості країн Європейського регіону відбувається
послаблення ковідних обмежень. У контексті затяжної надзвичайної ситуації у сфері
охорони здоров’я, багато країн повідомляли про загальні настрої втоми від пандемії.
Реагування у сфері громадського здоров’я на мавпячу віспу відбувається в
період, коли деякі люди можуть бути демотивованими дотримуватися нових
рекомендацій щодо захисної поведінки або співпрацювати з посадовими особами у
сфері охорони здоров’я для заохочення своєї громади в їх дотриманні, зокрема
надавати підтримку у відстеженні контактів. Це слід ураховувати при розробці
стратегій взаємодії та комунікації.
Реагування у формі комунікації щодо ризиків
Щоб побудувати довіру між органами влади у сфері охорони здоров’я та групою ризику,
необхідно дотримуватися ключових принципів комунікації щодо ризиків. До них
належать рання комунікація, прозорість, послідовність і релевантність, а також
застосування принципів ефективної комунікації.
Основою комунікації щодо ризиків має:
бути моніторинг суспільної думки, зокрема для розуміння сприйняття громадськістю
певних груп населення, а також виявлення чуток і дезінформації та своєчасне
реагування на них.
У контексті поточного спалаху мавпячої віспи у Європі комунікація щодо ризиків
повинна відображати докази, які вказують на те, що кожна особа, яка має тісний контакт
з інфікованою людиною, може інфікуватися мавпячою віспою, незалежно від
сексуальної орієнтації. Хоча інфікуватися може кожен, не всі мають однаковий ризик.
Особам, які мають тісні контакти з контагіозними особами (членам домогосподарств,
сексуальним партнерам, особам, які надають секс-послуги за винагороду, та медичним
працівникам) загрожує вищий ризик інфікування. Статевий контакт видається
особливо вагомим фактором ризику і основним фактором виникнення поточного
спалаху.
10 порад стосовно комунікації щодо ризиків
У рамках комунікації щодо ризиків слід пам’ятати про такі десять порад:
1. Визначте цільові групи, пов’язані зі спалахом віспи мавп у Європі:
− групи підвищеного ризику – попередьте їх про специфічні ризики та заходи
із захисту;
− широка громадськість – інформуйте про захворювання та заходи з
профілактики.
2. Підвищуйте рівень стурбованості пропорційно до ризику, який існує для різних
груп населення.
3. Адаптуйте комунікацію щодо ризиків через канали, які використовує(ють)
цільова(і) група(и).
4. Визначте речників/представників, яким довіряють постраждалі групи
населення.
5. Роз’яснюйте наукові дані простою мовою з метою сприяння довірі та прийняттю,
із акцентом на те, що робота над заповненням прогалин у знаннях триває.
6. Визнавайте невизначеність, зазначаючи, що рекомендації щодо охорони здоров’я
є попередніми та засновані на поточних даних, і зобов’язуючись надавати
додаткові інформацію та рекомендації, коли стане відомо більше.
7. Усвідомлюйте, що втома людей від поведінкових і соціальних обмежень може
бути перешкодою для дотримання ними рекомендацій щодо охорони здоров’я
(люди можуть бути стурбовані тим, що все починається знову, і їм потрібно
готуватися до ще одного тривалого періоду обмежень).
8. Групуйте повідомлення та поради щодо охорони здоров’я за релевантністю для
певних умов і обставин (напр., нічні клуби або часті статеві контакти), у тому
числі з використанням формату «запитання та відповіді».
9. Надавайте рекомендації у сфері громадського здоров’я щодо спалаху мавпячої
віспи, не порівнюючи її з іншими проблеми у сфері охорони здоров’я (наприклад,
інфекціями, що передаються статевим шляхом, або COVID-19).
10. Використовуйте зображення симптомів мавпячої віспи, щоб покращити
розуміння, але не викликати страх (може бути корисно показати, як виглядає
початок захворювання, щоб допомогти людям у його виявленні; однак для цього
не слід використовувати страшні зображення пухирів чи висипів).
Нижче наведений список можливих комунікаторів, каналів комунікації та повідомлень,
які можна використовувати в поточному контексті.
Особи, що мають забезпечувати комунікацію
• Авторитетні речники та представники організацій
• Медичні працівники
• Лідери громад
• Організації громадянського суспільства, які працюють у сферах охорони
сексуального здоров’я, захисту прав ЛГБТІК+
• Організатори заходів (літнього туризму та подій) — прайд-парадів, літніх
фестивалів, фетиш-фестивалів, острівних вечірок.
• Лідери різних адвокаційних груп — у сфері охорони здоров’я загалом, «One Health»,
або охорони сексуального здоров’я
Канали комунікації
Канали для широкої громадськості
• Веб-сайти національних і місцевих органів влади у сфері охорони здоров’я.
• Сторінки національних і місцевих органів влади у сфері охорони здоров’я у
соціальних мережах.
• Інтерв’ю у ЗМІ, ефіри з речниками, які користуються довірою в суспільстві.
• Оголошення громадських служб.
Канали для цільової аудиторії
• Масові зібрання (наприклад, прайд-паради, музичні фестивалі), включаючи вебсайти та сторінки таких заходів у соціальних мережах. Це ресурси для інформаційнопросвітницької діяльності та налагодження взаємодії.
• Застосунки для знайомств. Оскільки вірус поширюється через тісний контакт,
статеві контакти видаються одним із основних шляхів передавання інфекції в
рамках спалаху, а застосунки для знайомств можуть охоплювати людей, які мають
кілька сексуальних партнерів.
• Застосунки соціальних мереж, які можуть охоплювати цільові групи (напр.,
ЛГБТІК+), такі як Facebook, Instagram, TikTok, тощо.
• Нічні клуби чи секс-клуби, які можуть розміщувати інформацію на своїх веб-сайтах
та плакати у своїх закладах або ділитися інформацією на своїх сторінках у соціальних
мережах.
• Веб-сайти служб охорони сексуального здоров’я.
• Веб-сайти та сторінки університетів у соціальних мережах.
У разі використання цифрових каналів для охоплення ЧСЧ або інших груп слід
ураховувати уроки, отримані з попереднього досвіду їх використання для обміну
інформацією та практиками щодо профілактики. Різні рекомендації щодо цифрових
застосунків можна знайти тут.
Пропоновані повідомлення
Ключові повідомлення повинні бути адаптовані до цільової аудиторії та
використовуваного каналу комунікації.
• Мавпяча віспа — вірус, що викликає однойменне захворювання. Його інкубаційний
період, тобто час розвитку захворювання після контакту з вірусом становить від 5
до 21 дня. Мавпяча віспа часто є самообмежувальним захворюванням, тобто
симптоми зазвичай зникають протягом 2–3 тижнів без лікування.
Симптоми
• Симптоми зазвичай починаються з лихоманки, м’язових болів, болів у спині,
підвищеної втомлюваності, і прогресують до висипів та болю в лімфатичних вузлах.
Ураження та висипання часто спочатку з’являються на руках, шиї та обличчі, а потім
поширюються на інші частини тіла. Під час поточного спалаху висипи й ураження у
багатьох випадках з’являються на геніталіях чи навколо них, іноді — у роті.
Більшість хворих мають лише легкі симптоми, однак у деяких розвиваються
вторинні інфекції в місцях ураження. Навіть якщо симптоми легкі, дуже важливо
звертатися до лікаря.
Спосіб передавання
• Вірус мавпячої віспи передається від людини до людини в результаті тісного
фізичного контакту. Вірус може передаватися в результаті безпосереднього
контакту з висипаннями або з рідинами організму інфікованої людини, контакту зі
слизовою оболонкою або з предметами, зараженими вірусом, такими як постільна
білизна чи одяг. Він також може передаватися повітряно-крапельним шляхом під
час прямого і тривалого особистого контакту. Люди повинні знати, куди звертатися
за консультацією; якщо людина бачить у себе симптоми, вона повинна звернутися
за допомогою до свого лікаря.
• Під час поточного спалаху симптоми свідчать про те, що більшість випадків
передавання інфекції відбувається під час статевого контакту та статевого акту, у
тому числі між людьми, які нещодавно подорожували Європою для участі в масових
заходах із побічними подіями, під час яких вони могли мати тісний фізичний, у тому
числі статевий, контакт. Особливі сексуальні практики (напр., численні та часті
анонімні статеві контакти) можуть підвищувати ризик інфікування. Тому для осіб,
які мають тісні контакти з контагіозними особами, у тому числі медичних
працівників, членів домогосподарств, сексуальних партнерів та осіб, які надають
секс-послуги за винагороду, існує вищий ризик інфікування.
Що робити, якщо ви підозрюєте наявність у себе мавпячої віспи?
• Якщо у вас з’явився висип, що супроводжується підвищенням температури тіла,
відчуттям дискомфорту чи хворобливими відчуттями, зверніться до свого лікаря і,
за необхідності, пройдіть тест на мавпячу віспу.
Що робити, якщо ви отримали позитивний результат тесту на мавпячу віспу?
• В разі отримання позитивного результату тесту на мавпячу віспу ви повинні
дотримуватися рекомендацій свого лікаря згідно з національними настановами.
Якщо рекомендовано, самоізолюйтеся доки всі ураження та висипи не минуть, а всі
струпи не відпадуть. Вам також слід утримуватися від сексу або користуватися
презервативами протягом восьми тижнів, поки всі ураження не заживуть.
Які типи лікування існують?
• Лікування включає полегшення симптомів: болю від висипів та лихоманки. Доступні
противірусні препарати, але їх призначають лише у тяжких випадках.
• Якщо інфікована особа лікується вдома, вона повинна носити медичну маску,
перебуваючи в безпосередній близькості до осіб, із якими вона проживає, а будь-хто,
хто доглядає за нею, повинен вживати відповідних заходів індивідуального захисту.
Реагування у формі взаємодії з громадськістю
Ключем до успішного контролю надзвичайної ситуації у сфері громадського здоров’я є
захист постраждалих та груп і осіб, для яких існує ризик. У контексті спалаху мавпячої
віспи у Європі взаємодія з громадськістю має використовуватися для підтримки
цілеспрямованих повідомлень про ризики для населення або груп, для яких існує
найвища ймовірність зазнати впливу вірусу. Це вимагає від органів влади у сфері
громадського здоров’я на національному та субнаціональному рівнях визначення
відповідних організацій громадянського суспільства, громадських організацій та
зацікавлених сторін і активної роботи з ними та використання довіри, якою вони
користуються, з метою забезпечення наявності в осіб, для яких існує загроза, інформації
й можливостей для захисту від захворювання. Це включає спілкування відповідною та
культурно прийнятною мовою і використання каналів комунікації, які використовують
відповідні особи.
Сфери взаємодії
Установи у сфері охорони здоров’я повинні оцінювати можливість співпраці з
відповідними організаціями та групами, які працюють із цільовими аудиторіями, та
залучати їх до такої діяльності:
• Розуміння сприйняття та занепокоєнь щодо спалаху з боку постраждалих та груп
ризику (у тому числі за допомогою якісних досліджень, таких як обговорення у
фокус-групах, інтерв’ю та моніторинг суспільної думки);
• Сприяння спільному розробленню й тестуванню втручань у сфері комунікації щодо
ризиків та повідомлень;
• Надання рекомендацій щодо відповідної комунікації;
• Розширення рекомендацій у сфері громадського здоров’я через довірених чемпіонів
громад;
• Відстеження чуток і дезінформації та допомога в їх розвінчуванні;
• Моніторинг прийняття та дотримання людьми заходів із захисту.
Зазначені організації також можуть бути корисними у здійсненні заходів із реагування,
наприклад, у відстеженні контактів [4]. Важливість таких підходів була доведена під час
багатьох епідемій, наприклад, лихоманки Ебола. Виключенням не є і нещодавня
пандемія COVID-19.
Пріоритетні групи
Для реалізації стратегій із взаємодії з громадськістю в контексті поточного спалаху
мавпячої віспи існує три ключових групи.
Чоловіки, які практикують секс із чоловіками
Залучення громадськості є ефективним для забезпечення максимального охоплення та
мінімізації стигматизації ЧСЧ. Можна вивчити можливості використання застосунків
для знайомств для охоплення тих, для кого існує найвищий ризик і надання їм
інформації та рекомендацій щодо охорони здоров’я. На регіональному, національному,
субнаціональному та місцевому рівнях існують різні організації, які займаються
питаннями охорони здоров’я ЛГБТІК+, включаючи групи активістів та організації, що
займаються питаннями тестування (організацією пунктів тестування). До таких
організацій можна звернутися, надати їм усю відповідну інформацію та попросити
інформувати їхніх членів, клієнтів та мережі щодо ситуації, попросити розказати про
сприйняття питання і занепокоєння щодо нього, а також спільно розробити і
протестувати втручання. Можна провести картування всіх організацій, що працюють у
сфері охорони сексуального здоров’я, для подальшого налагодження з ними співпраці в
зазначених питаннях.
Ключові повідомлення мають бути зосереджені на тому факті, що мавпяча віспа
поширюється через тісний контакт із зараженими особами, може передаватися
статевим шляхом, але презервативи не забезпечують повний захист від її передавання,
оскільки для цього може бути достатньо самого лише контакту з ураженнями.
Особи, які надають секс-послуги за винагороду
Оскільки у більшості зареєстрованих випадків мавпячої віспи інфікування відбувалося в
результаті статевого контакту, особи, що надають секс-послуги за винагороду, належать
до групи підвищеного ризику. Спілки, організації та мережі секс-працівників, а також
консультаційні центри та клініки повинні бути залучені до надання інформації та
рекомендацій щодо охорони здоров’я своїм членам та клієнтам, забезпечення розуміння
сприйняття ризику, занепокоєнь та можливих чуток і дезінформації, а також до
тестування повідомлень. Можна провести картування всіх організацій, що працюють у
сфері охорони сексуального здоров’я, для подальшого налагодження з ними співпраці в
зазначених питаннях.
Ключові повідомлення мають бути зосереджені на ризику передавання мавпячої віспи
під час статевого контакту та статевого акту з особою, що має симптоми: тісного
контакту «шкіра до шкіри» під час сексу, включаючи поцілунки, дотики та оральний секс
і секс із проникненням. Контакт рота зі шкірою за наявності уражень на шкірі або в
ротовій порожнині також може призводити до передавання інфекції. Використання
контамінованих секс-іграшок може бути ще одним способом інфікування, тому їх
потрібно використовувати відповідально та тримати в чистоті. Хоча мавпяча віспа,
імовірно, передається статевим шляхом, презервативи не забезпечують повний захист
від неї.
Медичні працівники
Необхідно співпрацювати з профспілками працівників охорони здоров’я та пов’язаними
професійними мережами для забезпечення їх підготовленості до раннього виявлення та
лікування випадків захворювання, а також надання консультацій щодо охорони
здоров’я та поширення повідомлень про визначення випадків і стратегії відстеження
контактів.
Ключові повідомлення мають інформувати медичних працівників про схильність до
тяжкого перебігу захворювання людей із нелікованою ВІЛ-інфекцією, людей із
ослабленим імунітетом, вагітних жінок та маленьких дітей, щоб вони могли
забезпечувати відповідні поради, лікування та підтримку таким пацієнтам. Медичні
працівники також повинні знати, що їх власний тісний контакт із пацієнтами може
підвищувати ризик інфікування, а отже їм також необхідно вживати відповідних заходів
із захисту.
Особи з ослабленим імунітетом, вагітні жінки та діти
Оскільки було продемонстровано, що ця група населення є більш уразливою до тяжкого
перебігу мавпячої віспи, слід ідентифікувати, інформувати та підтримувати
відповідні організації, мережі та інституції для проведення роз’яснювальної роботи
серед їхніх членів.
Ключові повідомлення повинні зосереджуватися на підвищеному ризику тяжкого
перебігу захворювання і важливості звернення за допомогою в разі появи симптомів
мавпячої віспи. При цьому, слід пам’ятати, що люди, які живуть із ВІЛ, за умови
відповідного лікування, не вважаються такими, що мають імунодефіцит, а осіб, які
мають нелікований ВІЛ, слід направляти на лікування
.
Стигматизація
Стигма і страх можуть перешкоджати реалізації зусиль із реагування у сфері
громадського здоров’я, змушуючи людей приховувати свою хворобу й уникнути
звернення за допомогою. З урахуванням того, що багато початкових випадків
мавпячої віспи у Європі було зареєстровано серед ЧСЧ, існує ймовірність стигматизації.
Слід розглядати можливість вжиття таких дій для зменшення будь-якої можливої
стигматизації:
• Моніторинг громадського сприйняття ЧСЧ для виявлення будь-яких стигми чи
негативних настроїв, що розвиваються чи зростають, і відповідного реагування на
них.
• Використання висловлювань, які транслюють повагу та інклюзивність і не
пов’язують передавання хвороби з сексуальною орієнтацією. Відмова від згадування
різних сексуальних орієнтацій (наприклад, гей, бісексуал, лесбійка, квір тощо) при
обговоренні питання щодо найбільш постраждалих груп населення. При цьому
важливо також вживати саме слово «групи», не «спільноти». Важливо
зосереджуватися на конкретних моделях поведінки, яких люди можуть
дотримуватися (в цьому контексті можна використати досвід профілактики ВІЛ інфекції).
Взаємодія з відповідними організаціями громадянського суспільства,
зокрема надання їм порад щодо мови, яку слід використовувати, та повідомлень
щодо тестування, які слід передавати.
• Використання методів комунікації щодо ризиків для розширення та поширення
інформації про мавпячу віспу та поточний її спалах у зрозумілій і доступній формі.
Нагадування людям, що мавпяча віспа не є специфічною для ЧСЧ; що інфікуватися
нею і поширювати її через тісний контакт, у тому числі статевий, може будь-хто.
Наголошення на тому, що профілактика необхідна всім, особливо тим, хто має
декількох статевих партнерів. Це допоможе зменшити поширення захворювання
серед населення.
• Можливе залучення соціальних інфлюенсерів у різних громадах для поширення
фактів і повідомлень про ризики. При цьому слід забезпечувати, щоб такі
інфлюенсери представляли всі можливі групи, які можуть постраждати.
Уникаючи будь-яких стигматизаційних висловлювань, важливо також говорити про
факти та звертатися до тих, хто, згідно з наявними даними, належить до групи високого
ризику. «Розбавлення» інформації та рекомендацій про здоров’я повідомленнями, які
можуть знижувати рівень потенційної стигматизації, напр., наявна статистика щодо ЧСЧ
могла створити хибні уявлення щодо загального ризику.